| 0
- 10.11.2012 - 11:18
|
Нещодавно відбулася презентація книги Владислава Корнієнка "Корпус графіті Софії Київської ХI - початку ХVIII століть", присвяченій графіті, тобто приватним написам на сті[*****] Софії Київської. Значення роботи унікальне. Адже стіни Софії дозволяють бачити на одному й тому ж матеріалі, як змінювалася наша мова упродовж останнього тисячоліття. Як виявляється, змінилася вона незначно, принаймні, не більше, ніж за той же час французька чи англійська мови. За часів Київської Русі в літературі використовувалася церковнослов‘янська мова Кирила і Мефодія, що є діалектом болгарської. Натомість, українська мова була присутня в законодавчих збірках, князівських грамотах та в побутових написах. Серед останніх були й чимало графіті Софії Київської. Праця Корнієнка описує тисячі графіті. Однак, в науковий обіг вони лише вводяться. Тому звернемося до тих графіті Софії, які давно визнані наукою, введені в науковий обіг видатним вченим полтавчанином Сергієм Висоцьким. Отже, що ми бачимо у графіті Софії Київської? По-перше, закінчення (ові-, єві-) в іменах буквально в сотнях графіті: "Господи помози рабу своєму Ставърови", "Господи помози рабу своєму Борисови владьдцу", "Георгиеви и мечнику княжу Васильви", "Господи помози рабо поп своим Павлоу, Семенови, Кузови, Фом?, Пеонов?", "Господи помози рабу своєму Безуєві Івану отроку Добинича і Марієві (від чоловічого імені Марій) с ним", а також "Лазореви", "Григореви", "Григорієви", "Гаврилови", "Семенови", "Павълови", "Фсыпорови", "Даниловы", "Данилови", "Гнатови", "Федорови", "Феодорови", "Оугринови", "Василеви" тощо. Характерне для української мови чергування "к" і "ц", "к" і "ч": "Господи помози Луц? владичину дияку". Нагадаю, за часів Київської Русі церковнослов’янське "?" читалося як українське "і". Наявні в "Слові о полку Ігоревім", а також у численних літописах різнонаписання на кшталт "д?вицею – дивицею" свідчать про те, що ? у "Слові о полку Ігоревім" вимовляється як "і", "и". В російській мові церковнослов’янське "?" здебільшого трансформувалося в "е". Однак навіть у російській мові в коренях деяких слів, наприклад, у таких як "сидеть" – від церковнослов’янського с?д?ти, "повелитель" – від повел?ти, "свидетель" – від в?д?ти, дотепер збереглася споконвічна вимова. Характерне для української мови заміна "ф" на "хв": "Сподоби мя грішнаго отче Хведа не поби сноуа зъ черньцями". Характерні для української мови прізвища: "Іоан Сліпко", "інока Спысовича", "Иван Хоудый", "Жадько", "Неженович", "Янчин". Чітка "ы" відповідно з правилами української фонетики: "роусьскый князь благый", "русьскыи кънягыни", "великый", "Всеволожа княгыня", "послухы" (свідки). Кличний відмінок, властивий українській мові: "Святый Пантел?[*****]", "О горе тоб? Андрониче охъ тоб? небоже". Українське закінчення дієслів "-ити", "-іти": "Бо суть ісъподоб поулучити млсть от тебе", українське закінчення "у" в родовому відмінку однини чоловічого роду: "Аврам отмолися з того спору". Властиве українській мові м'яке "ц" наприкінці слів: "чернця", "помилуй Валерця", "поможи Архипцю". Типово українські фрази: "Никон псал въ неділу посередь съпаса","Господи помози рабу своєму Ігнатеви на пръзъвище ми има Саєтат", "Отпил крзу би ту коли" (автор графіті кається, що пропив у Києві корзно – плащ), "Попаше Коузьма порося" (автор кається, що їв у піст свинину), "мати не хотячи д?тичя б?жя гет". Останню фразу в книзі Висоцького переклали так: "Мать, не желая ребёнка, бежала прочь…". А українського перекладу не потрібно. Характерні для української мови імена: "Михалко", "Стипъко", "Гнат" поряд з "Ігнат", зрештою "Володимиръ" при згадці про смерть Володимира Мономаха, на тому ж стовпі храму, де є згадка про поховання його батька Всеволода. Цікаво, що стародавні написи допомагають нам вивчати українську мову, а українська мова допомагає вченим вивчати стародавні написи. Наприклад, на Софії Київської є повідомлення про купівлю "княгинею Всеволодовою" "Боянової землі" за 700 гривень "драницями": "А передъ тими послухы купи землю княгыни Бояню всю и вдала на неи сем?десят грив?нь соболии а в том драниць сем?сту грив?нь". Яких тільки гіпотез не висловлювали російські вчені щодо того, що таке "драниці", доки не згадали українську мову. Плату було внесено шкірками соболів, "драницями", десятина з якої пішла на Софію. Мова графіті за своєю суттю є архаїчною українською, з домішком церковнослов‘янізмів, та, подекуди, грецизммів. Усе це XI-XIV століття. До речі, простий народ навряд чи широко використовував навіть ці обмежені іноземні вкраплення. Виводити українську мову з польського, тюркського чи тим більше австрійського впливу – рідкісна маячня. Русини, як тоді називали українців Середньої Наддніпрянщини, а з кінця ХІІ століття – і [*****]-->[*****]ідних українців, вже в ХІ столітті мали цілком відмінні мовні особливості, які чітко фіксуються з тогочасних письмових джерел. Крім того, певний вплив тюрків на Київську Русь відбувався вже за часів князя Ярослава Мудрого. Тобто виходить, що цей вплив мав місце під час найбільшого розквіту Київської Русі в ХІ-ХІІ століттях. Крім того, українці, в тому числі й [*****]-->[*****]ідні, чи не найбільш запекло відстоювали свою самобутність саме від поляків. В умовах Середньовіччя неможливо змінити мову народу усього лише за 80 років. Адже осередком літературної української мови є Полтавщина і Чернігівщина, а ці території перебували у складі Польщі лише з 1569 по 1648 роки. Між тим, письмові пам’ятки України XVI і XVII століть не фіксують жодних суттєвих змін у своїй мові. За цей час чимало людей на цих землях не встигли зіткнутися з польською адміністрацією, не те що змінити дідівську мову. Українську мову не змогло викорчувати значно триваліший і жорсткіший тиск, який протягом останніх двох століть включав асиміляторський вплив спільної армії, ЗМІ тощо. Натомість, у Росії російська мова виникла насамперед на основі церковнослов'янської мови, створеної просвітниками Кирилом і Мефодієм та привнесеної разом із церковною грамотою князями з династії Рюриковичів й адаптованої змішаним слов'яно-фіно-угорським населенням. Якщо це населення у 18 столітті за царським наказом почало називати себе росіянами, це аж ніяк не вплинуло ані на мову княжого Києва, в літописах – "Кыєва"!, ані на його історію. Хоча більшовики знищили безліч храмів, згадати хоча б унікальний Михайлівський Золотоверхий собор з його мозаїками, фресками й тими ж таки, вже втраченими графіті, того, що зафіксувалося на папері, цілком вистачає, щоб зрозуміти, якою мовою говорила "мати міст Руських". Просто коли українською мовою писалися графіті Софії Київської, австрійського генштабу ще не було. Та й саме Австрійське герцогство виникло лише 1156 року, через 3 десятиліття після Володимира Мономаха. Олександр Палій, історик, автор книг "Історія України" (2010), "Ключ до історії України" http://www.pravda.com.ua/columns/2012/11/9/6977183/     | | ||
| 41
- 14.11.2012 - 00:52
| Цитата:
раніше це була мова русичів, руських людей, русинів. це раз. хто каже про деградацію? я не казав. може вам треба таким термыном не оперувати бо термін не зовсім коректний як для розумної людини? з иншого боку є дегенерати, яким закон не писаний, їм можна иншоземні мови паплюжити. це два. про розвиток. триста років життя поряд з галактикою кін-дза-дза нам принесло один гємор. ви принесли в Україну стільки лайна що ми й досі його не можемо вичистити. але саме цинічне - це спостерігати нинішніх імперців, що стверджують про корисність для українців свого лайна, принесеного в Україну. яка ж там окристь - зло одне. ми всі були писемні, мали освіту а умови імперії змушували замість розвитку освіченої та писемної України віддавати гроші на розвиток забитої та неграмотної росії. цим майже не підтягнули їх рівень до нашого але дуже сильно нас опустили до їхнього. це добре видно порівнюючи російські села, донбас і [*****]ідні села України. тож росіянам треба втрачену совість шукати а не продовжувати своїми ногами по наших іконах топтатися. зі. і віддати нашу шаблю мазепи. для початку. | | ||
| 42
- 14.11.2012 - 07:18
| Цитата:
Этнический состав основного населения "украины". Буджакские татары-с 8го века по 21й крымские татары-с 12го века по 21й черкассы-с 9го,массово с 13го века по 21й. К чему вы приплели тюрков-русин Вы видимо и сами не знаете. "Руси́ны (русин. Русини, укр. Русини, словацк. Rusíni, польск. Rusini, серб. Русини, Rusini) — группа восточнославянского населения Бескидов, проживающая в основном в западной части Закарпатской области Украины и на северо-востоке Словакии, в историческом крае, что имеет название Лемковщина, а также в сербской Воеводине и хорватской Паннонии. В современных энциклопедических изданиях русинов относят как к украинцам[11][12][13][14][15], так и к самостоятельному этносу". это разз. | | ||
| 43
- 14.11.2012 - 07:19
| Цитата:
это два. | | ||
| 44
- 14.11.2012 - 07:31
| Цитата:
это два. | | ||
| 45
- 14.11.2012 - 07:35
| Цитата:
| | ||
| 46
- 14.11.2012 - 07:38
| Цитата:
| | ||
| 47
- 14.11.2012 - 18:08
| Люди добрі!Не слухайте ви цього дохторялікбеза! Він такий черкас, як і мовознавець, бо по-нашому, в адыгэбзэ,і в адигейській, і в кабардино-черкеській мовах не "шашхэ", а "сэшхъо", тобто "ножище", "великий ніж". | | ||
| 48
- 14.11.2012 - 18:31
| Цитата:
всі розмови з моєю участю - це розмови шанованих людей. вам не варто в них встрягати. тож якщо на те ваша ласка не пишіть більше на мою адресу бо якщо напишете то реакції буде стільки ж скільки у слона на гавкання шавок під ногами. | | ||
| 49
- 14.11.2012 - 19:06
| кацапы ваще-то много каких исторических ценностей вывезли из Украины в период ссср. | | ||
| 50
- 14.11.2012 - 20:07
| Цитата:
| | ||
| 51
- 14.11.2012 - 20:15
| Цитата:
| | ||
| 52
- 14.11.2012 - 20:25
| Цитата:
Мальчик,адыге бзэ пишется раздельно. | | ||
| 53
- 14.11.2012 - 20:28
| Цитата:
Бог не теля, баче й відтіля, хто тут приблудні барани, хто собаки і хто свині. | | ||
| 54
- 14.11.2012 - 20:43
| Цитата:
| | ||
| 55
- 14.11.2012 - 21:44
| Цитата:
| | ||
| 56
- 14.11.2012 - 21:49
| 53 Шось воняе,а з видкилля витэр дуе,та з видтилля а хто всрався,та нэвистка.Ага | | ||
| 57
- 14.11.2012 - 21:51
| Цитата:
| | ||
| 58
- 15.11.2012 - 01:22
| doktorlikbez походу стебеццо | | ||
| 59
- 15.11.2012 - 08:02
|
58 Да как бы нет. Гражданин обозначил себя как "русин".Вот здесь. Цитата:
Отсюда и вывод о дислокации и вопрос о том какое отношение он имеет вот к этому. Цитата:
| | ||
| 60
- 15.11.2012 - 09:43
|
Також без ніякого викамарювання:Пъэт1унэ, Мэдэуды, Тхач1ыу,Ш1уйгъу, Лъэнэунэ,Сталъэунэ, Ш1олохъуэ... Цитата:
| | ||
| 61
- 15.11.2012 - 10:06
| 60 Не переоценивайте собственную значимость и тем более не фантазируйте по поводу реализации моих возможностей.За собственные слова необходимо быть отвественным всегда и везде а не периодически.Должен заметить у Вас вообще странная реакция на вполне корректный,с моей стороны,диалог.Ну да,удачи Вам в вашей битве с инакомыслящими согражданами. | | ||
| 62
- 15.11.2012 - 12:05
| 61. Не знаю, недооценивали ли, переоценивали все мои предки, кроме предыдущего поколения, свои возможности, но сколько слегло при "ликбезе"! А чтобы кто-то "не фантазировал", меньше упоминайте о петушках и курочках...И всё же, хоть не "адыгэбзэ", но уж никак не "адыге бзэ", а "адыгабзэ" - одним словом.Может, моя реакция и странная, но странности я буду себе позволять до тех пор, пока администрация сайта не укажет мне на них. | | ||
| 63
- 15.11.2012 - 18:55
|
59-doktorlikbez > я же говорю, стебешся. Под назвой "русин" имелся в виду житель руси (та что киевская [*****]). Ну или действительно туп как валенок. | |
Интернет-форум Краснодарского края и Краснодара |
